A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Слобідсько-Кульчієвецька громада
Хмельницька область, Кам’янець-Подільський район

Що таїть минуле Врубловець

Дата: 20.07.2021 09:48
Кількість переглядів: 51

Тут майже ніколи не буває вітру, навколо скелі, серед них і знаний Чортів палець, а глибина річки понад 40 м. Такими унікальними є Врублівці. В сезон село активізується та наповнюється туристами. Хто приїжджає сюди, обов’язково має відвідати так звані Жолоби – візитівку села. Це низина, в котру спускається село, де зі скелі б'ють п'ять джерел. Колись їх було одинадцять. Допоки не було збудовано водогін, тут прали білизну, а зверху брали глину замість мила. Біля кожного джерела є корита – жолоби, які видовбав із каменю-ракушняка Леонтій Мельник. Легенда переповідає, якщо хтось уперше відвідає село й нап'ється жолобової води, то неодмінно стане жителем Врублівців.

Місцина біля річки була заселена постійно, про що свідчать археологічні пам’ятки. Поряд з туристами частими гостями села та його околиць є археологи. Тут знайдені сліди доісторичної людини, кам’яні знаряддя праці та кістки мамонта. Біля сс. Врублівців та Луки-Врублівецької виявлено залишки однієї з найдавніших на Україні стоянок раннього (близько 300 тис. років тому) та пізнього палеоліту (40—13 тис. років тому). Тут досліджено залишки поселення ранньотрипільської культури (IV тисячоліття до н. е.), могильник ранньоскіфських часів (VIII—VII ст. до н. е.), а також ранньослов’янські поселення черняхівської культури та давньоруських часів (X—XII століть).

На південь від села, на полі, яке носить назву Могилки, на височині знаходяться два кургани, що, за народними переказами, були сторожовими пунктами під час набігів татар. В урочищі Монастирисько, що на південний схід від села, - залишки православного монастиря, що, вважається, був зруйнований татарами. Там же - урочище Глибокий Яр. Кажуть, що тут збиралися польські повстанці під проводом місцевого поміщика й вирушали на Варшаву.

Припускають, що село виникло на місці вирубки лісу, звідки й походить його назва. За іншими здогадками, колишня назва села була Воробіївці і з’явилася тоді, коли на Пониззі відомого птаха називали «воробей». Подібні імена ходили серед людей і швидше за все ім’я або прізвисько першопоселенця дало назву населеному пункту. Польською «горобець» - wrubel», через що в документах закріпився видозмінений топонім, який зберігся до наших днів.

Перша згадка про Врублівці в історичних документах датується 1460 роком. У 1493 р. налічувалося 18 дворів.

У 1565-1578 роках село належало Зеленецькому, Єзиорковському та Вітальчовському, у XVII ст. – Потоцьким, Маковецьким, з половини XVIIІ ст. – Слонецьким. На початку ХІХ ст. врубловецький маєток дробиться та переходить до інших власників, а з 1889 року - генерала Михайла Єсаулова.

Церква у селі відома з ХVІ ст. В 30-х роках ХVІІІ ст. у Врублівцях була збудована нова церква на честь Покрова Пресвятої Богородиці. Вона була дерев’яна, з трьома куполами, але не мала церковних лаштунків. 1821 р. знищена пожежею. Тоді ж розпочалося спорудження нового храму, кам’яного, біля цвинтаря на південно-східній околиці села, що здійснювалося за підтримки поміщиці Марії Крижанівської.

До складу врубловецького приходу входять Яруга, Мар’янівка та Лука. В 1905 р. у поселенні нараховувалося 1257 жителів. Населення відзначалося своїм бунтарським духом, не мовчало, коли щось не подобалося. Так, на початку 1900-х рр. страйкували працівники цегельні, які вимагали покращення умов праці, підвищення заробітної платні. Селяни неодноразово грабували поміщицький маєток, а господарі змушені були втекти з села вже після першого спустошення.

В 1922 р. з’являється перше сільгосптовариство, а в наступному році – сільгоспартіль «Набат». Через 6 років приєднується артіль «Червона Тернава» с.Мар’янівка, а колгосп в 1934 р. назвали ім.Тельмана. Прихід радянської влади сприймається в штики і чиниться опір новому способу життя. Під час колективізації почалося масове розкуркулення. Зникають хутори, що знаходилися поруч з Врублівцями: Чуваші (виник після відміни кріпацтва) та Бжелисько (заснований у роки столипінської реформи).

Переживши лихоліття політичних репресій, голодоморів, війни, село починає ставати на ноги. Поштовху дає об’єднання господарств Яруги, Станіславівки та Луки-Врубловецької з місцевим колгоспом ім.Жданова. З 1954 по 1963 рр. у селі збудовано 120 житлових будинків і стільки ж реконструйовано. В 1967 р. відкрито торговий центр, 1971 р . – Будинок культури, 1980 – новий млин, 1989 – новий ФАП, проведено добудову школи. До речі, нині врубловецький навчальний заклад знаходиться в приміщенні церковно-приходської школи, зведеному ще в 1863 р.

Відомі Врублівці своїми виноградниками та пасікою. В 1968 р. нараховувалося 19,4 га виноградників і 86 бджолосімей. Досягнення тутешніх бджоловодів прославляли село на всю округу. Нині на полях працюють приватні аграрні фірми, з якими селяни уклали договори оренди.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора